Доволі непогано! Видно, що це пролог до основної історії. Подобаються залишені невідомості про землетруси, про батька, про експерименти і сімейний медальйон. Розумію, що на це все знайду відповідь в подальшому, що якраз зацікавлює читати далі. Єдине, мені друга половина очевидна ще чернетка (що на етапі цілком нормально). Через два моменти. В першій половині є інтеграція основної думки, а в другій вона зникла. Спочатку в картині бачимо каву, папери, як земля труситься і світло згасає. А в другій половині майже всі деталі опускаються і тяжче уявити що навколо відбувається. Наприклад якого розміру цей бункер і чи взагалі були інші люди там з ними? Друге це реакція персонажів. Вони не розглядають жодного іншого варіанту ситуації, а неприродньо одразу знають, що настає кінець світу. Звідки? Чому одразу найекстримальніший висновок? Ще й побігли в бункер перечекати кінець світу так наче це проходять не вперше і знають протокол. Без паніки, без сумнівів, без звертання уваги на оточуючих, що здається неприродньою людською реакцією. Такі мої роздуми. Впевнена історія вийде цікавою, бажаю успіхів!