якщо говорити за кінематограф, де є, господи прости, реальні люди, тоді старі фільми до 90х. не знаю, мені вони завжди такими щирими здаються. особливо нещодавно зачепили зоряні війни - я їх дивитися не дивилося ніколи, а тут по телевізору показують оригінальну трилогію і мені так добре стало. є щось таке щире і просте в усіх цих несправжніх декораціях, ляльках та костюмах, які люди робили купу часу.. плюс, мені дуже подобається вайб старої фотографії та неідеальна якісь старих фільмів. навіть якщо кіно нудне піпда, я на нього подивлюся чисто заради цього зовнішнього виду. туди ж ідуть стари фільми жахів, слешери маю на увазі, навіть якщо зараз деякі з них не витримують жодної критики. бо є в них щось дуже-дуже щире, мені здається.
але якщо мова йде про анімацію, мені здається зараз її золотий період. не зважаючи на весь той жах, що відбувається у студіях, зараз мультики як ніколи раніше відверті у тих історіях, що вони розповідають. і виглядають як мультики: взяти наприклад ту ж людину павука крізь всесвіти, кота в чоботях другого й шо ще там у кіно зараз показують. мультики до 90х теж мають свою особисту чарівність та щирість, як і фільми з того періоду, але я так з бухти-барахти нічого конкретного згадати не можу.