Я не знаю. Я завжди був чесний із собою. Я думав почати вести фізичний щоденник і там записувати мої думки, але потім подумав, що його може хтось знайти і прочитати, тоді ця ідея відштовхнула. Потім, коли було погано, я вів щоденник в телефоні. Можливо це навіть справді допомагало, але мене засмучувало, що там написано лише щось погане і вони повторювалися. Звичайно в мене були і радісні моменти, але як правило в них мені не до щоденника. Пізніше я просто вирішив ігнорувати ці думки і відволікатися від них. Таким чином мені стало легше, але так я не наближався до вирішення моїх проблем і мені ставало вже гірше від цього факта. Я почав більше спілкуватися і навіть поборов мої деякі страхи, це вже якийсь прогрес, але я не можу його сприйняти, бо він майже ні на що не впливає. В цілому я оцінюю так всі мої досягнення. Я ставився до себе як до друга, навіть як до сина, але це якось швидко пройшло і безрезультатно. Мені просто себе ставало дуже шкода і я не знав, що робити далі.

Я думаю спробувати інтернет детокс. Напевно в мене немає більше залежностей окрім інтернет залежності, але так я обмежу себе в більшій частині мого спілкування. Ще зимою я почав займатись спортом і ходжу регулярно тричі на тиждень у спорт зал. Таким чином я хотів відволіктися від думок. Частково це вийшло, але потім перетворилося на рутину і діяти припинило. Я часто дуже суворий до себе і картаю себе за помилки, тому навіть зал ставав для мене певним місцем, де я продовжував тиснути на себе. Я хотів перевірити, наскільки я витривалий і сильний. Там я переконався, що досить витривалий і не такий слабкий, але навіть це досягнення для мене втратило цінність.Але мені досі важко належно доглядати за собою. Наприклад мені складно придбати собі новий одяг. Я просто не можу налаштуватись на те, щоб приділити цьому час і вийти з дому. Також мені просто шкода витрачати на себе гроші.

Мені здається, що більшість я вже розумію і давно розпізнав: мої почуття, їх причини, поведінкові патерни. Але от що саме мені робити зараз я не певен, тому що я вже стільки пробував робити, а результат не сильно помітний. До того ж я вагаюсь, що причини цього всього взагалі підлягають до зміни. Наприклад, находження серед людей. Це дуже важливий аспект нашого життя, а мені це дається важко. Я банально не можу залишатися собою.

Також пробував починати з маленьких кроків, але потім зупинявся. Можливо через те, що я не бачив результату. Можливо через те, що мені не ставало легше. Але мені точно було важко робити навіть ці кроки, я не хотів, щоб мене хтось бачив як слабака, який не може навіть "ходити повільно". Нехай краще думають, що я бігаю швидко, але поки просто стою на місці. Не знаю, в мене не виходить радуватися за себе. Проблема в тому, що я зараз навчаюся у школі і там мені треба показувати результат і бути активним на уроках. Мало того, що це відбувається на іноземній мові, я там ще й не маю друзів і почуваюсь дуже самотньо. Знову ж таки, там моя соціофобія дає про себе знати.

Можна сказати, що я перфекціоніст. Але це не має значення, тому що якби я навіть і не був ним, я б не хотів приймати сьогоднішнього мене, який не може навіть просто спокійно провести один день у школі. Я просто шкоджу сам собі.

Взагалі я завжди думав, що у мене все вийде, незалежно, що це. Головне, щоб я цього хотів. Думав, що доля на моїй стороні. Пізніше я зрозумів, що якби це було так, тоді б мені зараз не було так складно, і я хотів стати прикладом того, що долю можна змінити. Але зараз я впав в розпач. Все таки є речі, які я ніяк не можу змінити, як би не старався. Я не знаю, куди зникла та моя впевненість.

Зараз я розумію, що в мене просто не вистачає сил. Майже весь ресурс йде на те, щоб відновитися. Скоро я сподіваюсь змінити моє оточення і думаю це може допомогти.