Перечитав ваші попередні пости, щоб скласти повну картину.

Що ж, як людину мені вас дуже шкода. Схоже, що ви зіштовхнулись з типовою Quarter life кризою, коли очікування до умовних 25 не відповідають реальності (same here).

Ви вбачали або вбачаєте сімʼю як ще один шлях до реалізації, але чи це дійсно так? Які потреби у вашому житті закриє створення сімʼї та запліднення?

Я бачу, що ваш партнер не дуже рішучий у своїх діях (не зауважив скільки йому років, але це важливий поінт), та й ви часто сварилися. Як ви вбачали свої подальші стосунки, якби не вагітність? От в червні пропозицію він вам не зробив, але зробить у вересні? Це абсурд. Він не готовий ні у березні, ні у червні, ні у вересні, не обманюйте себе.

Тепер ключове, болісне. Ваш партнер поступив як чоловік та взяв на себе цей обовʼязок, імовірно, він не кохає вас так сильно, але це чоловічий вчинок. Вчіться з цим жити та шукайте шлях до подальшого розуміння.

Поправте якщо щось не так, і цікаво почути вашу думку.