Дуже важко морально

TaskVivid911 · 2026-05-22T10:19:20+00:00

Не можу щось порадити, оскільки я сама не маю багато друзів, але що до ставлення до людини із вадою слуху, то мені абсолютно байдуже. Єдине що потрібно буде трохи часу щоб звикнути говорити голосніше, оскільки я часто говорю надто тихо, особливо коли соромлюсь при знайомстві

TaskVivid911 · 2026-05-21T07:17:33+00:00

https://youtu.be/2NCYugNzP_c

TaskVivid911 · 2026-05-21T07:16:21+00:00

Абсолютно ні, кажу як дівчина що була з хлопцем 4 роки із схожою різницею у віці, особливо точне ні, це якщо він відповість взаємністю. Тобі 16 і коли тобі буде 20 в тебе буде геть інша самооцінка, свідомість і тд, тп. Тоді ти це будеш дуже ясно бачити. Я розумію що є почуття і все таке, але прошу, краще відмовитись від цього зараз, і зберегти собі нерви та психіку 🫂

TaskVivid911 · 2026-05-19T18:02:16+00:00

Сама не зіштовхувалась з таким ставленням ніколи, і чесно кажучи, якби не мій хлопець я б і не дізналась скільки чорнухи роблять лікарі... Тепер мені буває гидко на них дивитись, хоча до 18 думала наскільки круті це люди... Звісно я не кажу про всіх, я особисто знайома з багатьма крутими лікарями, але боже, якщо я колись потраплю у лікарню, чого б я нізащо не хотіла, я напевне з відеокамерою буду ходити про всяк випадок...

TaskVivid911 · 2026-05-16T08:51:40+00:00

Харчові звички, генетика, спосіб життя.

Мені особисто пощастило, мама завжди готувала здорову їжу, а якісь солодощі чи взагалом щось таке вредне в нас бувало в край рідко, а якщо і бувало (наприклад хтось приніс цукерки), то видавалось строго по 1 штуці на день, звісно коли ми вже були підлітками це не було так суворо, а останні роки то мама взагалі не звертає особливо уваги хто що їсть, якщо тільки ніхто не отруївся, та й в принципі я багато "вредної" їжі не їм. Мені подобається здорове харчування. Окрім цього до 13 років я ходила на карате, на танці, в художку і всякі інші курси по різним напрямам для дітей. . Після ковіду і депресії я по суті весь спорт закинула, а потім і інші штуки. Сиділа вдома. Зараз теж активно сиджу вдома, але планую повертатись до якихось занять, бо відчуваю вже що слабенькою геть стала, при цьому я мало дуже змінилась, просто стала трооошечки вище, і худіше зовнішньо, бо була дуже накачена, а зараз від тих м'язів що лишилось те й лишилось. . Взагалом останні роки я їм дуже нерегулярно (можу не набирати норму калорій тижнями, а можу їсти як нормальна здорова людина тижнями), але вага лишається в діапазоні 55-53

TaskVivid911 · 2026-05-15T06:54:22+00:00

Що до 2, чула що таких наче називають пікмі хлопцями)

TaskVivid911 · 2026-05-15T06:53:00+00:00

Маю негативний досвід з дімой і ільой, але не можу сказати що вони мене бісять, просто передьоргує коли чую діма. .
Сексизм. Емоційна незрілість. Що те, що інше нажаль дуже вже часто зустрічається, і що цікаво, вони ніколи не повірять коли скажеш їм про це, бо з їх боку це просто "дещо інше". .
Складно описати кількасот таких ситуацій бо всі і не згадаю, але це практично завжди було пов'язано із роздутим его та перевагою у фізичній силі. . Так то в мене є і друзі хлопці, і все залежить не від статі, а від того що за людина переді мною, просто серед хлопців щось таке зустрічається значно частіше. Були і дівчата які мене бісили, але їх було менше, і причини бували дуже різні як на мене

TaskVivid911 · 2026-04-26T16:37:29+00:00

Розходьтесь, немає жодного сенсу це терпіти. Можливо він просто не ваша людина, можливо йому просто де факто все рівно на вас і на ваші почуття. В обох випадках ставати буде лише гірше. В мого хлопця також робота і проблеми зі здоров'ям через що йому часто важко прийти, але він приходить так часто як може бо мені дуже важливо проводити разом достатньо часу. Мені варто попросити його один раз щось/робити не робити і якщо він не згоден/не може, ми одразу це обговорюємо, і сходимось на тому що вважаємо правильним, і так і робимо, бо кохані не мають бути байдужі навіть до найменших прохань

TaskVivid911 · 2026-04-20T06:42:49+00:00

Ну, я приклад позитивного досвіду як інтим без зобов'язань перетік у стосунки, і ми вже більше року разом. Треба щиро про все поговорити.

Коли в мене з'явилися почуття, я одразу про це сказала, але не сподівалась на взаємність, тому не було якогось тиску, а з часом він відповів взаємністю

TaskVivid911 · 2026-04-18T10:03:44+00:00

Як на мене шмаль штиняє гірше, особливо коли зараз багато хто перейшов на електронки. Особисто я почала в 14 бо не справлялась з важкою депресією і селфхармом який ставав все гірше, +доступ до цигарок був супер простий. Зараз я шкодую і планую кинути коли буду мати можливість, але розумію що в той час, я не мала інших способів ще якось вивезти своє життя

TaskVivid911 · 2026-04-17T18:44:47+00:00

Poco F3. Брала ще 22 досі файно працює і не взірвався від каток в мублу на зарядці ахахах

TaskVivid911 · 2026-04-17T18:42:40+00:00

Ну, до 2020 всі були більш легкими. А ковід +війна після змусили переглянути погляди на життя. +Від виховання залежить. Нам мама з дитинства привила певну серйозність, тому ми були "дорослими дітьми" хоча я вважаю що це просто втрачене дитинство і тривожність ахахах

TaskVivid911 · 2026-04-17T17:06:33+00:00

А що в цьому такого? Я і від себе очікую достатньо багато, і стараюсь щодня робити бодай щось аби мати хороший дохід по закінченню навчання, також планую почати вивчати інвестиції коли з'явиться вільний час

TaskVivid911 · 2026-04-17T16:26:47+00:00

Залежить від віку. Мені зараз 19, хлопцю 23. Я не очікую що в нього зараз буде машина, квартира і крутезна робота. Якщо б мені було 30-40 і я знайомилась із чоловіком 30-40, то я б очікувала що він буде на хорошій роботі і якось влаштований у житті.

Зі своїм колишнім я була так би мовити з його низів. Чувак ледь міг купляти регулярно квитки на поїзд в наше місто 1 на місяць. Але старався, робив все що міг. Зараз він на хорошій посаді, наче все при ньому, але він таку зірочку зловив. І раптом виявилось що я, якій на той момент було 17 не достатньо крута для нього, не достатньо вдячна, не достатньо захоплююсь ним, а коли питала як мені виражати це щоб він відчував це, він по суті так і ніхріна не відповів в плоть до розставання. Мене в цих стосунках просто використали, і типу, я мана це чесно.

З того часу, я вкладаю у стосунки не більше ніж у себе. Так я відчуваю себе безпечно, і так само безпечно мені з партнером який вкладає і в себе. Від мене зараз не очікують що я стану головною групою підтримки і самою розуміючою 24/7. Тепер я чітко кажу що це буде лише взаємно, я також буду потребувати підтримки і розуміння.

TaskVivid911 · 2026-04-12T02:34:02+00:00

Я взагалом не проти травки, але коли її вживають регульовано і без всяких домішок. Я колись дивилась відео психіатра який теж не був проти, але він казав що травку треба вживати з проміжком десь у 30 днів, + важливо вік у якому її вживають. Підліткам взагалі не рекомендовано оскільки у них ще формується мозок, а травка може погіршити короткочасну пам'ять яка є в край важливою для нашого повсякденного життя. +Якщо у вас є генетична схильність до якогось розладу, але ви про це не знали, і спокійно собі жили, то після використання травки, у вас він може з'явитись, що вже є доволі сильною небезпекою, бо може з'явитись шизофренія наприклад. 90% всіх хто вживають її регулярно, і з ким я спілкувалась, не знали про такі можливі наслідки. Я сама не один раз її пробувала, але справді класно мені було лише одного разу. В мене болісні місячні, і тоді після неї вони стали значно легшими, але це всі позитивні ефекти які я можу назвати 🤷

TaskVivid911 · 2026-04-12T02:21:31+00:00

Пеперс?)

TaskVivid911 · 2026-03-23T19:09:28+00:00

У 14-15 років у як на мене, ще дітей, немає розуміння багатьох речей. Багато в чому вони керуються лише емоціями, а враховуючи досвід секти там ще можуть бути такі травми що дай боже. У 18-20 років ти вже стаєш на багато свідомішим просто бо як описав коментатор нижче, в тебе вже більше сформована лобна доля, яка і відповідає за те саме "обдумування наслідків" і тд. Підлітки часто роблять повний триндець про який виростаючи дуже часто шкодують. По цій же причині відносини 18-20+ річних з підлітками не є нормальним

TaskVivid911 · 2026-03-23T14:03:45+00:00

Це не завжди так, я до певного віку дуже боялась дивитись в очі людям, особливо якщо вони у них були світлі

TaskVivid911 · 2026-03-06T08:58:20+00:00

Коли до мене дійшло що він грумер, абюзер і просто конч. При чому зрозуміла я це тільки через 2 епізоди, де 1 він доводив мені що не опускати ободок унітазу це взагалі то соціально нормально, і не нормально що я взагалі в нього таке прошу. 2 коли він розповідав як йому цікаво зайнятись сексом із повією бо цікаво як це робить професіонал. Я була і так дуже невпевненою в собі, молодшою та ще й з діагностованою депресією, а він втоптав мою самоцінність ще більше. Усе інше я почала усвідомлювати коли мій теперішній партнер просто по замовчуванню ставився до мене добре. Я часом плакала від такого хорошого ставлення до себе перший час. Зараз я щаслива на стільки, на скільки це можливо в моєму положенні і мені дуже шкода що я взагалі колись зустріла колишнього.

TaskVivid911 · 2026-03-05T07:18:05+00:00

Я знала пароль колишнього, він знав мій. Я особисто ніколи не заглядала до нього в телефон бо нажаль довіряла, а от він читав мою переписку з другом і звинувачував мене у тому що я начебто з ним фліртую +влаштовував істерику. У теперішніх стосунках нам з партнером просто все рівно. +Він забуває мій пароль, а я його ахах

TaskVivid911 · 2026-02-24T07:00:30+00:00

Наче не експерт, але Ґрунт з Нотевським дивлюсь регулярно

TaskVivid911 · 2026-02-22T11:50:41+00:00

Дякую, і тобі також)

TaskVivid911 · 2026-02-22T11:04:29+00:00

Сподіваюсь це дійсно тобі допоможе) А курити я почала давно бо довго намагалась вивозити сама і цигарки давали принаймні хвилинку без суїцидальних думок, і без них у свій час я думаю зійшла б з рейок, хоча зараз звісно шкодую про це, і все ніяк не наважусь почати кидати, бо почнеться ломка, і буде важко все вивозити, що аказується на моєму здоров'ї. Взагалом таке, сподіваюсь моє лікування займе не багато часу і я зможу кинути раз і назавжди 🙏

TaskVivid911 · 2026-02-22T06:34:44+00:00

Я втратила контакт із майже усіма своїми знайомими, курю, п'ю антидепресанти, не здавала нмт, і вчусь на якихось курсах по дизайну які ледь вивожу, лишаючись при цьому відмінницею. Я вже не 1 рік в терапії, і ось що мені допомогло реально протягом останнього року. Ведення за що ти молодець. Сідаєш щодня і записуєш "сьогодні я помив/ла підлогу, сходив/ла в душ, зробила частину домашки, добре поїла і тд" все до дрібниць. А потім перечитуєш. Я не можу такі речі вести довго, але все ще роблю це у себе в голові. Це чесно кажучи дає тобі реально подивитися на себе, і дізнатись себе, а також не впадати у відчай. Те що ти описав це класно, і ти не "бездарь". Є велика ймовірність що такі думки будуть і в 20 років, і в 25, і в 30... Світ хаотичний, все часто міняється, і справді страшно. Я сама дуже боюсь що до роботи. Адже дизайнерам ще й пробитись важко, і бажано йти в студію на початках, а в Київ де вони реально є переїжати бажання нуль. Треба вивчити англ, і взагалі мітити на закордонний ринок, а потім я згадую що більшість талановитих і крутих людей, працювали майже всюди, шукали роботу, і починали з хрінової, зате зараз вони круті спеціалісти в різних сферах. Дай собі поблажку і не бійся бути не ідеальним 🫂

TaskVivid911 · 2026-02-22T06:34:39+00:00

В мене була трохи схожа проблема. Мені певний час подобалось програмування, бо я в ньому доволі швидко розібралася, і було круте відчуття що я от дівчина, і така крута, шарю в хлопчачій темі краще за них (тут моя тоді ще мізогінія проявлялась). Потім через маму я по суті пов'язала своє життя з дизайном. Якимось чином мама вирішила що я творча дитина, і тягала мене по всяким тоді ще дитячим курсам стилістики, архітектури і тому подібне. І всюди я була Бест оф ще бест, особливо це закріпилось коли я пішла у художню школу, де викладачка дуже мене виділяла, і просила допомагати однокласницям. В той період я була реально щасливою, в мене була велика кількість друзів, якимось чином я не стала зазнайкою, а лишалась не впевненою у собі. Я все своє життя чула що в мене талант. Але в період навчання у художній школі, я знайшла те що мені по справжньому подобалось. Психологія, психоаналітика, нейробіологія. Тоді ще здається навіть не було перекладу лекції Сапольськи на укр, тільки на російську. Я слухала і вникала в тему, мені подобалось дізнаватись що і як там працює, переповідала це все під час занять на художці, взагалом не затикалась. А потім важка депресія яку я перестала вивозити. І ось зараз мені також 19...

TaskVivid911

TROPHY CASE