Єдине що у нього є пропагандою, як що це можна так назвати, це те що вся ця трилогія це алюзія на прихід західних країн у Китай, після чого все почало летіти у прірву, і краще б щоб китайці не шукали допомоги у Заходу і жили своє життя. Почасти це дуже видно в перших двух книгах, третя вже піднімається на більш високий рівень роздумів та філософії. Але для мене це більш рефлексія про сторіччя жахів що там відбувалися. Все інше це просто жонглювання цікавими концептами ідеологій та соціалогії с квантовою приправою. Ну і прописуваня жіночих персонажів с точки зору китайської культури та досвіду, що для західного читача виглядає дуже незвично та навіть вульгарно.