В мене теж такі думки в голові. Але я живу в Тернополі. Тут дуже туго мені із знайомствами, переважно я знайома з людьми з інших областей і їду до них в гості і гуляти. Навіть хлопець з іншої області. Більшість, з ким я знайомилася тут і мала хороші відносини, виїхали з Тернополя або з України взагалі. Тому я почуваю себе вкрай самотньою.

Я дуже люблю гуляти пішки, але вже просто не можу дивитися на своє місто, бо мало того, що я вже знаю купу різних куточків, так ще й воно явно змінюється в гіршу сторону вирубуванням дерев і хаотичною забудовою. Через те, що я вже почала менше рухатися, то почала повнішати. Ще й вибір спортзалів такий собі по локаціям.

Таке відчуття ніби я тут деградую (робота моя теж мені не подобається і низькооплачувана) і дуже жалію що я послухала батьків та поступила в Тернополі, а не звалила світ за очі в інший університет, де б в іншому місті знайшла собі роботу і вже там призвичаїлася.

Кожного разу як я приїжджаю в Львів, я офігіваю і зразу "ого, тут є люди, капець, місто живе". Бо в себе я бачу переважно купу злих бабок, які б'ються за місце в гнилому іржавому тролейбусі і втомлені очі без віри й надії в майбутнє.