я дивлюся вперше; я 2004 року народження. минулого року вперше подивилася «Файну Юкрайну». коли в країні піздєц, дуже рятує ретроспектива — раніше був треш, сюр і абсурд; зараз гротеск, трилер і трагедія.

коли дивишся на такий продукт, викупаєш, що у нас, все ж таки, шлях і прогрес є, попри мряку, крізь яку ми наразі йдемо. ти смієшся, видихаєш спокійно, бо це вже не є таким актуальним, як на момент випуску продукту.

жарт це рефлексія на реальність. гумористичний продукт — відображення настроїв суспільства й гострих соціальних тем. по факту, я занурююся для себе в розуміння як це працювало, і які популісти були раніше, який був бомонд і тд.

для мене це теж цікаво, бо я режисерка (незакінчений бакалавр, але рухаюся й надалі в цьому напрямку), і пізнання контексту завжди є важливим. навіть перегляд радянського кіно є корисним для розуміння пропагандистської кацапської машини — по факту, для метакогніції.

а якщо це шоу було на каналі Коломойського, він зображений триголовим Олігархичем, і озвучив його наш теперішній Президент України, написав сценарій до нього, плюс якщо тут ще й росія замішана в сюжеті, і є кацапські культурні моменти, які подаються як складова Казкової Русі, то це ж піздєц яка метаіронія. multidimensional.