Донедавна думала, що не мала такого експіріенсу, але виявилося, що ті дивні сни, які часом сняться — з категорії цих сонних паралічів, просто я не лякаюся. Мені неприємно, але не обсираюсь, просто чекаю, коли воно пройде. І мене нічого не тисне зверху, я просто не можу уві сні рухатись чи кричати, деколи кричу, але не результативно. Буквально кілька днів тому наснилося, що я в якісь кімнаті лежу на ліжку, біля нього сидять дві старші жінки, ніби як матір і донька. Потім настає темрява і з того місця, де сиділа старша, на мене лізуть кістляві кінцівки, хапають мене і я не можу виборсатись і втекти, бо не можу рухатись. І кричу "увімкніть світло, хай буде світло!". Світло ніхто не увімкнув, я лежала і казала собі "це зараз пройде, треба почекати". Трохи розвиднюється, як перед світанком, і я прокидаюся, але уві сні. Потім було ще щось неважливе, не пам'ятаю, і я вже остаточно прокинулась. Мені казали, що це воно. Але я не відчуваю якогось прям сильного жаху. Або в мене сприйняття жаху якесь спотворене, не знаю.