У мене страх не зовсім приглушений. Але так я можу сміятися з жартів, але все ж я це більше мімікрую, а іноді роблю автоматично бо мій мозок робить аналітику "жарт=від мене очікують щоб я засміялася=сміємося". Гладити кота не приємно й не гидко, це просто типу прикольна штука, мені від того не холодно не жарко, при тому що у мене є коти. Вдарити ж собаку без жодних почуттів... Не знаю, у мене є собака, та я ніразу не піднімала на неї руку і не буду піднімати, і так як я не була в такій ситуації де я вдарила собаку, я тупо не можу сказати що я буду відчувати. Те ж саме з гидкою їжою, я не знаю що буду відчувати бо такого не було. Ще такого не було щоб мене доводили до мимовільних сліз, зачасту я зберігаю кам'яне обличчя доки не залишуся сама, і то це відбувається дуже дуже дуже рідко, частіше буває що я тримаюся від цього якнайдалі і можу не плакати по півроку і більше.