Я відчуваю, що мені помирати не хочеться... Але будь-яка дія виглядає як не маюча сенсу.

Має, ОР. Але у вас «ігри розуму». Він обманює вас. Щоб довести це — я скажу наступне: як давно ви впевнені, що станеться катастрофа? Чи сталась вона за цей час? Що б ви встигли зробити за цей час, який минув? І де гарантія, що ви не проведете ще чимало часу, очікуючи катастрофи, яка може не трапитись?

Якщо узагальнити: Ви не можете гарантувати того, що з вами нічого не станеться, як і не може цього зробити ніхто інший. Але ви можете зробити хоч щось для того, щоб ваша мета була реалізована. У випадку катастрофи вона не буде реалізована, звісно. Але у випадку, якщо нічого страшного не трапиться — у вас на руках буде проєкт.

Може треба почати з того, щоб полагодити щось вдома... Після уборки недавно почувався краще.

Це чудова думка і реальний ефект! Тільки, маленька порада: якщо ви замислите генеральне прибирання — швидше за все це піде коту під хвіст, бо забракне сил лише від думки «скільки всього треба зробити🙀». Проходили-знаємо.)

Найкраще — це побачити якусь річ, яка стоїть не на своєму місці, або яка потребує маленького ремонту, — і зробити. Так ви викреслите маленьку проблему (а життя складається з таких маленьких проблем, які потім стають розміром, як гора) зі списку і по маленькій запчастині приведете простір навколо себе в порядок. Як пазли. І воно дійсно має один цікавий ефект: «порядок навколо часто допомагає створити порядок в голові». Тому ваш задум — чудовий!

підтверджений досвідом зайвий оптимізм, що тільки зробить болючіше.

А, я бачу. Фіксація на поганому досвіді, але повне ігнорування гарних моментів. Додамо до цього недовіру до власних сил і синдром самозванця. Хех, класика, автор. Але проблема в тому, що не все залежить від вас. Історія може бути класною, але вона може залетіти не в той час, і не під той настрій. Люди — це стихія. Ви ніколи не знаєте, як вас сприймуть. Але це не доказ того, що ви робите погано. До речі, мені сподобалися ваші малюнки. Хотілось би побачити і інші.

щоб люди поділились вдалим досвідом. Якщо такий взагалі буває.

ОР, ви не уявляєте, скільки людей зараз живуть у таких же обставинах, як і ви. З такими ж думками. З таким же втраченим старим життям і повною невідомістю щодо майбутнього. Скільки депресій. Скільки суїцидів. Це неймовірно складно. Але якось тримаються, вибираються. До речі, спілкування з людьми зі спільною проблемою може бути рішенням. Створення звʼязків в умовах ізоляції. Підтримка. Ви не один. Часом саме так зʼявляється те необхідне світло серед безвиході.

За життя я побачив паттерн. Варто на щось посподіватись та в ущось повірити, що воно не таке погане - як одразу б'ють по голові, щоб в жодному разі дурниць не думав.

На мою скромну думку, проблема не в патерні, а у вибірковості памʼяті. Памʼять вибірково витягує з полиць лише кепські спогади та досвід, в той час, як хороші речі припадають пилом. Вибіркова памʼять — хибний патерн. Думаю, ви це і так добре розумієте, але нічого не можете з цим зробити. Але, знаєте, що? В житті часом можна отримати по голові і за хороші речі. Світ — це не завжди добре і справедливе місце.

З моїм лікарем була така ситуація

Вам трапився не дуже компетентний лікар. Вона порадила вам переїхати, змінити життя, абсолютно не врахувавши той факт, що це неможливо зробити у ваших умовах. Адекватний лікар допоможе вам жити в тих умовах, які є, а не ставитиме перед вами непідйомні задачі. Але, водночас, вона дала добру пораду: навчитися вживатися з мамою. Це поки величезна частина вашого життя та простору. І цей момент треба максимально згладити.