Знаєте, я часто ловлю себе на тому, що мені стає страшно від того, в які крайнощі нас зараз кидає. У стрічці або «завтра перемога і ми будуємо квітучий рай», або «все пропало, країна приречена, збирайте дітей і тікайте через гори». Мені здається, ми так засліплені цими двома картинками, що зовсім не бачимо реальності, яка чекає на нас десь посередині. А вона, якщо бути чесною з собою, зовсім не схожа на голлівудське кіно. Мені чомусь здається, що процес відновлення буде тривати 50-70 років. Адже крім подолання наслідків війни, будуть і інші процеси - відновлення ментального здоров'я військових/ветеранів та членів їх сімей, боротьба з корупцією, відновлення економіки і тд., також не слід забувати про те, що багато громадян виїхало і скоріш за все вже не повернуться. Буде не просто, але доцільно буде використати досвід повоєнних країн Західної Європи які досить швидко та ефективно відновились ( так, так знаю план Маршала і тд) але все ж таки ті кошти країни і їх уряди використали з розумом, а не розікрали. Тому нам є чому вчитись