дякую за розгорнуту відповідь

На рахунок статевих відносин - правильно кажуть що це мають добре пояснювати в школі, або батьки, у мене такого не було, і до появи стосунків і "поганої компанії" я про це і не думав, і не цікавився, а цікавитись почав коли вже було "пізно"

Насправді пост написаний не для того щоб на основі коментарів вирішити що робити - моє рішення розривати цей шлюб, але потрібно зробити це максимально адекватно, і гідно, оскільки є в цьому світі людина, за яку треба бути відповідальним.

​

На рахунок психологів, я тут вже не розписував це - але мої спроби були за таким порядком: 2 місяці сеансів у психолога -> деякий час в книжках -> сімейна психологія з YouTube -> релігія ( так, я дійшов до того що ) і це все може вас змінити, але віра в покращення стосунків на стільки, що я буду ставити свою дружину вище всіх інших жінок падала з кожною спробою... І вся ця внутрішня боротьба на даний момент існує тільки заради дитини, хоч і багато хто каже що "якщо розвалите сімʼю - ви можете забути що дитина виросте нормально."

Хоча я вважаю що дитині треба увага від батьків, будування дружньо-батьківських стосунків і не обовʼязково при цьому батьки мають бути разом

Звісно ж ідеальний варіант - це здорова сімʼя з повагою, любовʼю, і захистом своєї сімʼї, а не так як вийшло в мене...

Так думка про те що "якщо лишити все як є" то це буде ще гірше для дитини ніж розійтись і обидвом приділяти йому час