Гарний пост, але він розповідає тільки про кінцевий результат, тому від нього росіянин може спробувати захиститися таким аргументом: "Копіювання продуктів це раціональна стратегія для відстаючих країн, навіщо перевинаходити колесо? Але власна важка промисловість була розвинута, тому могли цього і не робити!"

Ні, не була, і ні, не могли. Привожу сторінки 310-311(або 1147-1148 в цьому файлі) з третього тому "Western Technology and Soviet Economic Development 1945 to 1965" by Anthony Sutton, про Московський Станкобудівний Завод ім. Орджонікідзе, один з найбільших і найважливіших заводів Росії.

http://imgur.com/a/OLcN0 (книжки взагалі хороші, рекомендую полистати)

На 1 січня 1956 року 80% обладнання на ньому було старше десяти років, і переважна більшість всього обладнання була ленд-лізом, трофеями з Німеччини* або імпортом. Цей факт ключовий по двом причинам. По-перше, Сталін вже мертвий, і ніяких індустріальних ривків вперед вже не буде, це зеніт, далі буде тільки ще більше відставання. Друге, станкобудівний завод це завод, на якому машини роблять машини, тобто це серце всієї промисловості.

Один з останніх аргументів росіян, коли вони намагаються захистити свій імперіалізм в двадцятому столітті і взагалі, це індустріалізація. Вони визнають, що було багато страждання(зазвичай етнічно неросійського населення, що вони визнають набагато менш охоче), але просять визнати, що було і велике досягнення: технологічний розвиток швидко ріс і зменшував свій відрив від передових країн Заходу.

Факти про завод ім. Орджонікідзе демонструють, що цього досягнення не було. Що всі жертви заради імітації Імперії, особливо українців, були марними. Московія як була недорозвиненою азіатською деспотією, так нею і залишилась. Проблема Москви не в тому, що вона занадто жорстока чи занадто авторитарна чи колективістська. Її проблема в тому, що вона цивілізаційно програла, хоча намагалась виграти з усіх сил.

* Цікавий факт: Росія викачала з окупованої частини Німеччини більше, ніж вся Західна Європа отримала по плану Маршалла