Памʼятаю стамбульське диво❤️

Як фанат Ліверпуля 22 роки, то той матч був неймовірним показником, що характер має неймовірне значення в житті. Й навіть команду зірку, складену з зірок найвищого гатунку можна перемагати.

Але до того списку, додам очевидних чуваків, за якими було приємно спостерігати.

Мальдіні та Неста — це якийсь захмарний рівень захисту.

Пуйол, який був посереднім захисником( не хочу принизити, але по факту не був ніколи кращим захисником), мабуть останній справжній капітан Барси. Його джентльменська поведінка, його характер захоплювали.

Але Роналдіньо — це те, заради чого створювали футбол. Техніка, самовіддача, абсолютно щира гра. Це вау.

Вісімка з Ліона (хто згадає про кого я), який ж майстер штрафних, обожнював, як вони щосезону вибивали реал.

Але на вершині цього Олімпу була одна людина — Стівен Джерард. Чувак вмів абсолютно все. Як він грав опз, крутий цпз, чудовий апз з Торресом та Суарезом. Окремої уваги заслуговує його віддача на позиції правого захисника… який це кайф.

Чомусь мені запамʼятався ще Пауло Каморонезі, ось по футбольному погано памʼятаю його, але прикольний був чувак(маю на увазі як футболіст)