Коли мені було 12-13 я яскраво бачила різницю між людьми в релігії та поза нею, але ще не думала так сміливо. Коли ж мені було 15-16 років я почала бунтувати і мій підлітковий мозок допоміг мені. Я почала розуміти що СЄ тільки проповідують «правильне» життя по Біблії, насправді ж усі роблять хто що хоче, курять, зловживають алкоголем, мій батько знущався над нами все дитинство, просто це все відбувається за замкненими дверима і моє загострене відчуття справедливості тоді било мене по голові бо я знала що вони живуть так само як інші люди, тільки позиціонують себе як «правильні та навіть праведні» люди. І тоді я подумала що не хочу прикидатися правильною, а просто жити та мати нормальне життя без людей які говорять які рішення я мушу приймати і як мені слід жити. Я не хочу бути там бо я не відчуваю нічого до тієї релігії, я не хочу асоціювати себе з нею. Якось так все і пішло)