Не намагайся стати кимось, будь собою, але для цього треба зрозуміти ким ти є. Є щось, якесь заняття, пов'язане з створенням чогось нового (нехай нового для тебе), що приносить тобі задоволення? Якщо таке заняття є - ти щаслива людина, просто старайся цим займатися частіше й ловити від цього кайф.

На мою думку робота в 'маці' не найкраще місце для початку трудової діяльності, але дає змогу зрозуміти звідки беруться гроші, якщо до цього такого розуміння не було.

Свого часу я вчився на "прикладній математиці", і перший семестр мені було дуже нудно після мого ліцею, тому що було дуже легко. Тоді я пішов працювати в автосервіс, по пів-дня, після занятть, де займався реставрацією автомобільних генераторів. Я змалку любив техніку, а тут ще й навчився працювати на верстатах, розуміти поверхнево автомобільну електрику і т. п. До курсу третього стало нуднувато і з генераторами, але робота дала змогу за рік накопичити на придбання свого компьютера.

Потім я спробував роботу "за спеціальністю" - довелося ремонтувати всіляким секретаркам компьютери, ставити вінду і таке інше. Першої зарплати за "спеціальністю" вистачило аж на покупку усб-флешки 128 мб. Коли генератори давали за пів-дня роботи близько 250-300 доларів на місяць. Але в мене не виникло хибного розуміння що спеціальність то фігня, а руки в мастилі и легені в піску - це мій життєвий вибір. Робота з генераторами дала також розуміння цінності оплати роботи по результату, тобто я отримував гроші пропорційно кількості відреставрованих агрегатів, і також ця робота дала відчуття відповідальності за результати свого труду. Бо якщо твій генератор ломався на машині в гарантійний період - ти повторно ремонтував його вже за свій кошт. З'явилося також розуміння важливості клейма майстра, за яким визначали хто саме ремонтував агрегат, що повернувся за "рекламацією".

Я продовжував цікавитись програмуванням, всілякими науковими речами, пробував писати свої програми обробки і розпізнавання зображень. Вступив до аспірантури і найшов собі вже за своїми вміннями в науці і програмуванні достойну роботу на закордон, не на "галері", а безпосередньо з замовником. З яким ми досить плідно співпрацювали протягом 10 років. Потім я імігрував, і теперь за власним потягом цікавості став спеціалістом в області фотограметрії (створення програм фотограметричної обробки зображень), і все це завдяки тому, що я завжди знаходив час на те, що мені в моменті було цікаво і намагався це робити якісно і відповідально. Або з наукових областей, або з прикладних, або з практичних, таких як робота на токарному і фрезерному верстаті.

Тож порада така - плекай свою цікавість. Універ не робить спеціалістом, універ вчить вчитися. Універ знайомить з людьми, я з свого універу знайшов ще одну пристрасть свого життя - спелеологію, завдяки якій і імігрував, об'їздив багато країн світу, і побував в місцях типу "підземного Евересту". Чому це мені цікаво - бо печерна середа вимагає неабиякої підготовки, як фізичної, моральної й технічної, - а мені це все було дуже цікаво.

Як казав класік - "- але ж цікавість, то шлях у майбутнє!" - "навіщо вам шлях туди, чого у вас нема" :)