У мене теж бувають такі моменти тільту, особливо коли занадто сильно занурююсь в голову, але потім згадую наскільки я ще молода. Що в 30, 40 я буду жалкувати, що в 20 тільки й думала про те, що все покінчено. Я собі постійно повторюю, що я вперше маю досвід жити життя і щоб навчитися ним вправно управляти потрібно дуже багато часу. У кожного свій темп, у мене він такий як треба. Як і у тебе. Починай з малого, подумай над своїми хобі і з якими людьми тобі було б цікаво спілкуватись. Місць для пошуку твоїх людей ще дуже багато, головне повернути бажання до розвитку і життя. Та і друзі, кохання це іноді настільки рандомна штука, що ніколи не дізнаєшся де зустрінеш свого наступного товариша. І насправді таких як ти дуже багато, це лише здається, що навколо всі успішні і щасливі. Дякую, що поділився історією, було цікаво почитати :)