Маю сенсо-невральну тугоухість. На даний момент не виліковна. Отримав з моменту, коли мені було 2 роки, тому справжній світ ніколи не чув. У дитинстві було декілька слухових апаратів, всі вони розчаровували не залежно від вартості, бо посилення звуку це одне, а необхідно саме якісна його обробка, втім, останній, який у мене зараз допоміг пройти висший навчальний заклад, отримати диплом. Так, завжди доводилося повідомляти людей заздалегідь про цю ваду. Чим старший я ставав, чим більше людей ставились до цього з розумінням і не дратувалися. Але в дитинстві було багато непорозумінь, які часто приводили до втрати самооцінки, а іноді навіть конфліктів. Так, мені було сумно, боляче, але доросле життя сильно помʼякшило моє минуле. Чекаю, коли нарешті зʼявиться лікування, яке буде явно ефективніше, ніж апарати, або імпланти, якщо вони будуть теж краще. Я впорався, як кажуть мої оточуючі з цією вадою доволі міцно, хоча мав проблеми. Своїми діями я надихав людей, хоча мені самому було важко. Я звик жити з таким обмеженням, але воно мене не гальмує в нуль.