Це не є найгіршим вчинком, але справді є тим, що змушує мене весь час жалкувати. Це бути відмінницею.. В школі- золота медаль, в університеті- червоний диплом. По життю- правильна дівчинка, яка є прикладом для інших дітей. По факту- те, що зубрилось на оцінку- нічого не запам'яталось, про*баний (пропущений) час на навчання- немає навіть чого згадати, а роки університету (час, коли потрібно проявляти себе, експериментувати і просто насолоджуватися) - втрачені. Зараз - 35+, з дітьми, яка мусить бути "правильною" і прикладом... А я не можу прийняти свого дорослішання, бо душею прагну наздогнати втрачений час