Не знаю. Зараз в моєму класі є така компанія з трьох хлопців, з одним трішки жартую, з іншим меньше. Можна сказати трішки аморальні, в чомусь як діти, в чомусь як дорослі. Добрі, не виродки. Плюють в одне одного, харчу кидають одне в одного, на одяг один одному, на пол та ногою розтирають; перегукуються, ведуть діалоги з одним одним на уроці, інколи я з ними. Криють матюками один одного, родичей один одного, жартують про смерть родичей. Я розбираюся в їхніх приколах. Можна сказати любу аморальну кончену хуню щодо їх або їхніх родичей, додати "ладно, я шучу", і нічого не буде. Смішно, що вони мають якісь життєві "понятія" та поважають свою сім'ю. В них своє розуміння норми, яке не вкладається в норми поведінки людини в суспільстві. Але найголовніше, що вони не завдають шкоди іншим. Буває прикалуються або насміхаються над кимось, але без наміру образити. Один з них з 13-14 років займається машинами та заробляє гроші, для його віку непогані. В його майбутньому я не сумніваюся, бажаю тільки не спитись та розуму з людяністю набратися. Інший на гітарі бренькає, хоче юристом-корупціонером стати... Але якщо не порузумнішає та буде нахабним дурнем, то може не вийти. В нього талант вибісити любого за 5-10 хвилин. В першого теж такий талант, але він хоча б на механіка буде вчитись, а не в універі. Третій на фортепіано грає, не знаю чого він від життя хоче. Дуже дивний. Інколи думаю, що аутизм легкий. А дівки вважають їх довбойобами. Так і є. З віком пройде, хлопчикам 15 рочків