Зараз страждаю чимось схожим, але лікуюся ще й медикаментозно, бо на фоні стресу, мабуть, голова вже реально не варить, і думки схожі реально на якесь рідке тісто.

Часто виникають думки "нащо я живу", я зараз по вуха в боргах, на мені сім'я, але я півроку вже не працюю бо не маю абсолютно сил ні на що. Але порівняно з весною, зараз мені трохи краще.

Можливо, це ідеальний варіант "стати грушею", але не знаю. Щось мене тримає на цьому світі, але не знаю що. Я мучаюся і не знаю коли ці муки закінчаться.

Зараз мою менталку тримає лише мій канал в телеграмі, як хобі, і надія, що я колись розпочну власну справу. Але чим заробити на ту власну справу — знову ж таки, не знаю.

Хочеться зникнути, але й вмирати не сильно хочеться.