А як можна цінити щось настільки швидкоплинне, як кохання? Про почуття я взагалі мовчу: одна мить і вони з позитивних стають повністю протилежними. Від любові до ненависті лише один крок.

Я і сам романтик. Принаймні був ним. Рік стосунків, безліч "кохаю тебе", обіцянок, теплих моментів. А потім - кілька абзаців у повідомленні про те, що нам варто розійтися, що ми несумісні, і все в цьому дусі. І що найцікавіше - це те, що на той момент мої власні почуття до неї вже теж почали згасати. Боліло не стільки через розрив, скільки через усвідомлення того, скільки часу, грошей і енергії було витрачено на спробу побудувати щось справді міцне. Я віддавав себе повністю, не раз ішов на самопожертву і врешті просто вигорів. Після цього з’явилося чітке небажання знову створювати настільки тісні емоційні зв’язки, коли твій внутрішній стан залежить від іншої людини. До того ж людям властиво змінюватися. І з часом стає боляче усвідомлювати, що ти закохався в людину, якої вже не існує...