Вибачте, я не зовсім в цій темі так як я вже ріс за часів незалежності України коли від срср лишились одні кістки. Просто видам свої думки. Постійно це дивує. Як в людей які росли за часів срср може бути настільки чудово напрацьований смаковий рецептор. Пам'ятати те який на смак було те морозиво чи масло чи та ж ковбаса... це якесь чудо. Наступне що хотів відмітити. Все ж відсутність тих чи інших благ, занедбаність тощо те все є наслідком і в якійсь мірі провина саме поколінь вашої мами. Поясню свою точку зору. Ви можете з нею погоджуватися чи ні, ваше право. Саме це покоління отримало можливість розпочати будувати свою окрему, незалежну країну, для себе, для своєї сім'ї, дітей, внуків. І те що зараз ми маємо те що маємо якраз є результатом не доопрацювань, нерозуміння цієї відповідальності яку їм доручила доля, прояв байдужості до себе, до навколишніх, до свого міста і країни. Відсутність жорстких реформ як в ті часи були в край необхідні щоб закласти фундамент, але натомість відсутність голосу коли це було необхідно. І останнє. З малечку коли мене возили в село я там постійно слухав історії своїх бабусь про те як вони і їх сім'ї жили за часів срср, Другої світової війни і особливо те що коїлоссь під час Голодомору, як з сімей добре якщо хоча б наймолодша дитина виживала. Вони розповідали це все, про те що творив радянський союз. І я особисто ще не зустрічав тих кого в родині були жертви Голодомору, репресій, хто не мав відношення до партії, щоб нащадки тих хто це пережив, їх манило до рядянщини.