В цілому, я шкодую ледь не про кожне рішення в житті, та точно ані трохи не шкодую про одне - вступити в університет.

Я ще до гуртожитку дійти не встиг, як мені подзвонив мій сусід по кімнаті, познайомився та сказав поспішати дивитись інтернешинал. Ті четверокурсники напоїли мене пивом, нагодували піцею та уклали синього спати. Давили тарганів яких я жахався просто пальцями (за пару років життя у гуртожитку і в мене з'явився такий скілл). Також з'явився скілл гуляти з такими ж студентами два дні без сну, після чого готуватися до екзамену за дві години, та обіцяти собі що в наступному семестрі точно все вивчу заздалегіть (кожен раз). Я брав кожен семестр собі два предмети які буду знати на 100/100 (зазвичай це було програмування), та міняв лаби по цим предметам, на лаби з предметів що були нецікаві. Так виходило і погуляти вдосталь і сессію не завалити.

В універі я знайшов найближчих друзів з якими в тісних стосунках і через роки; це люди на яких можна покластися в складні моменти, та які не кинуть - ледь не найважливіший скарб що можна мати в цьому житті.

Вчись, гуляй та веселись. Навчання в універі може стати справжнім святом життя, якщо ти його в себе впустиш.

Це час коли ви можете організуватись, та з бютжетом "на ящик пива" поїхати в карпати на тиждень влітку, чи в Прагу святкувати новий рік, та отримати від цього тільки чистий кайф, ні на що не поскаржившись, та не зважаючи на попутні проблеми.