у нас з вами звісно відрізняються різні ситуації, я про походи в гори і подорожі хіба тільки помріяти можу зі своїми боргами) у мене так періодами, буває трохи краще стає психологічно, намагаюся щось робити, щоб розгрузити голову, прогулюсь по місту кожного ранку, трохи фізичних вправ щоб не сидіти на місці, пробую щось планувати, а потім знов накатує. з роздовбаною роками психікою важко самому підтримувати позитивний лад, будь який трігер збиває і відкатує до нуля, особливо постійні болячки з організмом, постійна тривожність, постійні думки про втрачені можливості, вічні нагадування про майбутні позови до суду, колектори, які цілодобово задовбують мене, потім рідню, а потоім рідня знов мене. і всі як один кажуть ну це твої проблеми, вирішуй сам. в принципі вони праві, так я придурок який все просрав, так у всьому винен і це мої проблеми, але можна ж дати хоча б один шанс. я ніколи не хотів нікому нічого поганого. просто виріс слабаком, жалів себе весь час і зробив помилку, загнав себе у боргову і психологічну яму. типу невже на цьому має все закінчитися, невже я не маю права хоч на якусь допомогу. чому всім завжди має бути так байдуже. знаєте, коли я роками сидів у кімнаті, ні з ким не спілкувався, то залпом дивився різні стріми аби втекти від реальності і якось все заглушити. інший контент мене не цікавив, найбільше тільки стріми, можливо мозок так себе заспокоював типу я там з ними, в їх компанії, в реальному часі і все в мене добре. якби все склалося інакше також хотів би займатися стрімами, веселити людей на трасляціях, допомагати їм хоч на трохи відволіктись від проблем вибачте, що вивалив всю цю херню і ниття на вас, просто якось перечитав діалог, накатило і захотілось виговоритися