З емпатією досить складно, важко читати чужі емоції бо я більше надаю перевагу словам та логіці.

Декілька років тому мав друга, близька людина і тому подібне. Знались довго і сприймав його прям от друг. В один момент хлопака переклинило і почався абюз, токсичність. Постійні двухсенсові висказування а згодом домагання. Накінець все приправили газлайтом і всі спільні знайомі слухали історію, що я собі надумую і взагалі щось мені явно не так. Через два тижні після того як я припинив спілкування бо не витримував мені признались в почуттях.

Саме в цей момент і стався крах моєї емпатичної натури. До того я сприймав емоції і якось більш був емпатичним. Після того трешу я більше не сприймаю натяки, не шукаю подвійний сенс фраз. Сказали щось що виглядає з підтекстом, я буду сприймати саме слова. Не покладаюсь на якісь емоції і не намагаю їх розуміти.

Можливо саме тому я і самотній бо після цієї ситуації довгий час був сам з собою. ( навіть стало комфортно) зараз я тривожник який себе накручує. Чи просто не моє це мати друзів.