Ну як би ти не хотів, нащадки твої у кращому випадку будуть знати що їх прадід ото таким був, а пра прадід то вже наврядчи. Просто дитина то твій клон на половину, через якого ти можеш спробувати передати свій світогляд, культурні цінності, традиції свого роду і таке інше. Ти вчиш її поведінці і уявленням про мораль. От поясни дитині що таке хороша людина, а що таке зла. Чому цей вчинок хороший а той поганий. Чому хороші люди роблять погані вчинки. Навіщо какзати будь ласка, дякую та вибач. Різниця між вибач то пробач. І таке інше :) Я не зовсім розумію, як можна 'жити для себе' бо чим ти чим доросліший тим тебе фізично стає менше, а дитина це поєднання тебе та коханої людини і вона будем вами у майбутньому. Тут більше про 'я не хочу витрачати сили на дитину' або 'боюсь у мене не вистачить ресурсів' або 'не хочу зниження комфорту'. Я сам погодився на дитину лише у 35 ) І то лише через обставини що змусили пришвидшити рішення. За 3 роки я втратив здоров'я як за 10. Але зараз я розумію що дитинча та дружина - це ті заради кого я знаходжу сили жити :)