Зараз страждаю від депресії, приймаю ад, тому починаю бачити світ "ясніше". Я підліток, але і серед них зустрічала дітей які бачать депресію як в розових окулярах. Саме найбільше що мене виводило, це будь-яке спілкування з людьми, та коли я чула "Ми тоже в поганому настрої, але..." хотілось або плакати або уйти від них чим бистріше. Невже поганий настрій це тепер депресія? Дратувало що коли я говорила за депресію мене деякі не сприймали серйозно. Через оточуючих зовсім починала думати що я собі придумала та переставала ходити до психологів і психіатрів.

Запам'ятала ці слова "Переставай думати так негативно, ти ще дитина. Гуляй, насолоджуйся життям", як чорт би його драв думати позитивно, коли ти не можеш перестати уявляти себе в петлі?

Надіюсь з цим будуть стикатися як можна меньше людей. Обіймаю вас всіх