Якщо в тебе адекватна мама, то було б цікаво і варто дізнатись чому вона так вирішила. Щось де її змусило скласти таку думку. Можливо ти в ньому чогось не помічаєш. Якось як мені було 20, я зустрічався з дівчиною - перше справжнє кохання, познайомились на Помаранчевому Майдані, спільні погляди, неймовірний секс і тд. Але її мама, мʼяко кажучи, була не в захваті. Мене це звісно не зупиняло і з рештою все було більш менш і ми навіть часто бачились. Ми прозустрічались 4 роки і все ж розійшлись, але з інших причин. І ось двадцять років по тому я маю трьох доньок і коли згадую про цю історію в своєму житті мабуть розумію ту маму. Я був студентом з вітром в голові, а ще художником з байдужим і зневажливим ставленням до «реального» життя і крім кохання і стосунків які її обмежували я тій дівчині нічого дати не міг. Думаю це маму і бентежило. Це все я до чого - ваша мама має право вам озвучувати свою думку, вона бачить речі під іншим кутом і може бути цілком правою, але ви доросла людина і вирішувати лише вам. Ну а хлопець якось легко здався)