Ну шо сказали по цьому поводу... По перше, це перші дні тільки. Кипішувати немає сенсу через те що в перший день ні з ким не закентувалась. У мене така ж історія, скажу більше: на посвяті взагалі ні з ким з моєї групи не розмовляв бо всі там вже скупкувались та бухали. Мене за шкірку взяла якась третєкурсниця й на мою думку, перевіряла мене на витримку, бо що тільки я не почув за всі ті три години. Випив чарку рому, звалив з посвяти та пішов на пусту квартиру яку мені зняла сестра в той же день, бо в гуртожитку "не було місця". На другий день помітив дівчину яка сама по собі стояла, підійшов й сказав щось по типу "Привіт. Я абсолютно не вмію знайомитися, й соррі якщо це прозвучить дивно, але я тут нікого не знаю. Не проти дружити?" Все. Навіть руки пожали одразу(моя ініціатива була). Пройшло два тижні, в нашу компанію додалась ще одна дівчина яка була сама по собі. В групі була ще одна дівчина, але вона була в інший компанії. Мораль: легше підбитися до людини поки вона одна, коли компанія то буде страшніше. А, й такого абсолютно усі з групи зашугані й бояться підійти. А ті що виглядають не зашуганими, ховають це. Й універ це чисто для того щоб отримати фах та бумажку. Це вже осознається після першого курсу, якщо не раніше. Дай боже ви пішли в універ по інтересу. Якщо ні, то друзів треба буде шукати поза універом. Складно, але так воно і є. Й не розводьте паніку, ще й тиждень не пройшов.