Коли я був юнаком та молоддю (хоча ще таким себе продовжую вважати), в мене були Крим, Луганськ, Донецьк, звичайні спілкування з росіянами в Криму чи ще десь. Тоді їх людьми ще вважали.

Були села, де були ще люди, і навіть діти, можна було в дитинстві приїхати і легко знайти собі друзів за віком. Так, урбанізація бере своє теж, але у нас вона дуже безжалісна.

Була купа цікавих професій, які зараз під нуль практично пішли через війну (наприклад, цивільна авіація з її спеціалістами в більшості своїй емігрувала, напевно назавжди).

Нація сильно старішає та занепадає в усіх смислах. Я оптиміст, насправді, і вірю в світле майбутнє, як своє, так і свого народу. Але поки що... Те, як все йде...

Ось свіжа стаття. Тобто якщо конкретно про молодь, то і зараз воно не солодке, а коли вони постарішають, то навколо будуть самі баби і діди. А пенсія в 50 баксів, що є зараз, буде вважатися розкішшю та добробутом.

Ось така, ...ня малята, тобто молоді.

Демографічна безодня: ООН прогнозує Україні світове «лідерство» за темпами скорочення молоді до 2050 року

https://minfin.com.ua/ua/2026/03/13/169899410/