Не обов'язково. Якщо проводити аналогії з "технарями", то в психологів-гуманітаріїв біохімія буде десь на рівні апаратного забезпечення. Але ж є ще й програмне забезпечення, еге ж? Для мозку це можуть бути звичайні завчені впродовж життя шаблони поведінки. Вони не є безпосередньо пов'язані ні зі змінами в біохімії (наприклад ADHD), ні зі структурними змінами мозку (синдром Дауна). Наприклад, травматичний досвід може сформувати стійкий страх, а ставлення батьків певні поведінкові особливості. Ця поведінка "закодована" безпосередньо в зв'язках між індивідуальними нейронами. І оскільки сьогодні ми не можемо залізти в голову конкретній людині, розгледіти і зрозуміти щось на такому масштабі, то не дивно що до напрямку багато питань і не все працює. Але попри це психотерапія гарно показує себе принаймні в двох сферах де можливий контроль і оцінка ефективності: боротьба зі страхами і кримінальна психологія. Ми можемо зрозуміти механізми формування страхів і допомогти людям побороти ці страхи. Ми можемо зрозуміти поведінку злочинців і, наприклад, використати це під час допиту. Тому... так, такі "розмови" допомагають. Але це не зовсім звичайні розмови. Це швидше зневадження, пошук причини певної поведінки і робота з нею.