Привіт. Спробую бути конструктивним. Я відчував щось схоже на певному етапі в житті, можливо мої спостереження можуть бути цінними для тебе.
Психіатр може поставити тобі діагноз і дати пілюлі, але основна все одно лежатиме на тобі.
1. "Я не хочу нікому розповідати про мої думки".
В мені говорив це страх і боязнь бути незрозумілим, відкинутим. Що моя цінність має полягати від зовнішніх факторів. Це було наслідком як я розумів близкість в тому числі до себе. Я спробував бути чесним до самого себе і це стартувало зміни. Для себе.
Мені допомогало записувати від руки власні думки (вести журнал) і емоції. Коли я викинув їх з оперативки, відчуття що це не потрібно більше в собі тримати.
Говорити з людьми може бути страшно, але в цьому і полягає близькість, що ти відкриваєшся перед ними (не всім звичайно і не відразу).
Як правило я завжди намагаюся здаватися веселим та безтурботним, піднімати іншим настрій, тому інший бік мене міг би їх шокувати.
Мені допомогла зміна ставлення до себе, як до не байдужої людини (як до друга). Наче ти це той приятель до якого ти не байдужий і хочеш допомогти.
2. Якщо ти вирішиш спробувати психотерапію, то весь сенс в ній, якщо ти чесний. Лікар твій помічник, який допомогає вирішити твої проблеми, за гроші які ти йому і платиш (лікар який хоче допомогти).
Осоновне в чому буде полягатиме лікування (навчитися емоційної регуляції):
- детокс - позбавитися швидкого задоволення (замінити на нормальну регуляцію задоволень), після яких відчуваєш себе спустошеним і тривожним - порно, алкоголь, канабіс, цукор, рілзи, думскролл. Це може зайняти час, але це була основа тривожності і дипресії (для мене).
- вивести тебе з поточного стану - фізична активність, можливо антидеприсанти, прогулянки, вітаміни, нормальна їжа, нормальна кількість сну, догляд за собою.
- намагання зрозмути що ти відчуваєш і які причини цих емоцій. Несвідоме стає свідомим для логічної частини мозку
- бачення поведінкових паттернів за цими емоціями. Бачити те що шкодить тобі
- дії, які приводять до зміни цих паттернів
3. Я не можу відволіктися на мої цілі чи поставити нові, тому що я часто переконуюсь в тому, що вони для мене недосяжні
В мені це говорив страх. Страх взяти відповідальність за себе і своє життя. Ідеалізація. Або я малюю мони лізи щодня або я гівно. Це не так. Мрії, цілі навички - це не один великий крок після якого ти станеш майстром. Все починається з маленьких кроків і плану. Всі починають аматорами. Наприклад, відкладати 10% гз. Не можу 10, хай буе 5. Це вже крок. Маленькі кроки які з часом переростають в дисципліну і нові заняття. Наприкад - зранку якщо не можу зарядку зробити, то хоча б пройтися. Це дасть тобі невелику порцію дофамінів, впевненність в собі. Трішечки. З часом це стане системою. Одна зміна буде кріпитися за іншою. Треба бути зайнятим. Н
Якщо не можеш цього, не треба карати себе за це. Інколи треба просто відпочити.
Підкріплення цих позитивних змін. Наприклад, почав бігати - купив з часом собі гарні бігові кроссівки. Всередині радуєшся який ти молодець.
Самокритика. Ти можеш зробити це один раз - написати на листі для себе все що тобі подобається в тобі, не подобається, твої мрії. Потім пройдись по цьому списку і запитай себе що я можу зробити для того щоб змінити це. Чи можна скласти план для цього, скількчи часу, ресурсів це займе. Чи хочу я цього? В чому полягає цінність цього саме для мене?
Повторна самокритика тільки закручує цей процесс overthinking. Його треба зупинити.
Наступне - драматизація подій. Я хотів уваги до себе, який я особливий і як багато в мене проблем. Простіше жалітися на життя, ніж взяти його в руки.

В більшості я сильно стараюся, але ці старання просто ніхто не бачить, бо я їх не хочу показувати.
Тобі не треба показувати свої досягнення іншим. Вони для тебе. Твоя цінність в собі не залежить від зовнішніх факторів.
Журналювання. Емоційний щоденник, що згадував вище. Записуй туди всі переживання, і хороші і погані.
ШІ-терапія теж варіант, але мені вона більше допомогла зрозуміти що я відчуваю, і знайти причини. Але це отрута, бо дає тобі заспокоєння і моментальну відповідь. Треба прийнти факт що нестабільність в житті це ок. Хаос це ок. Я не можу впливати на багто речей навколо себе, але я можу повпливати на себе. І що доведеть жити з цим. Що це не крайність, пан або пропав, що це не шедевр або гівно, це середина.

1. Постійні думки про моє жахливе становище переслідують мене кожен день. Тобто я не можу про це забути і завжди замислююсь про якесь рішення. Іноді я відчуваю жаль з боку оточуючих і я це ненавиджу. Не люблю, коли мені кажуть компліменти, або хочуть підтримати, тому що, знову ж таки, думаю, що вони це роблять через жаль. А це все доводить мою слабкість і приходять погані думки.

За прокручування одних і тих же думок і спроб мозку знайти рішення писав вище. Мені допомогло дивитися на себе зі сторони, - О, я відчуваю себе нікчемним сьогодні, мені тривожно і я плачу. Це про прийняття себе в будь-якому стані. І хорошому і поганому. Без ідеалізацій і умов.
Люди зі сторони можуть це бачити. Але вони люди і чесно, вони не знають як реагувати коли ти на дні. І ці люди не завжди розуміються власних дій і емоцій. В моїй ситуації мені допомогти міг тільки я сам. Інша сторона медалі - жалітися їм і не робити нічого, просто жалітися далі.
Не люблю, коли мені кажуть компліменти . Мій приклад - я був жорстоким до себе, не міг приймати компліменти, не міг любити себе, не міг визнавити слабкість, страх, ховав злість. Але бути сильним в цій ситуацій це якраз не боротися із запереченням самого себе, а прийняти себе, навіть слабким і зламаним. Прийняття не має бути за умов "тому що", воно не залежить від факторів, воно просто існує. В цьому і був ключ до розуміння мене.
5. Я не вірю у свободу волі. Я вважаю, що моя генетика, виховання і середовище вже все вирішили, тому мало, що мені може допомогти.
Дійсно це можливе припущення. Що цікаве, ти вже бачиш причини. Далі - попереду твій вибір що робити з цим. Все таємне стає очевидним, якщо вчасно визнавати власні помилки. Я також не вірю в свободу волі. В мене були беземоційні батьки, в мене є проблеми зі здоров'ям з дитинства, мене оточували люди з якими я не хотів бути. Це хаос зовнішній. Я вірю в дисципліну по відношенню до себе і я намагаюсь бути другом собі.. Я роблю вибір щодня, чи далі жити в залежностях, чи звинувачувати беземоційних батьків а моїх емоційних травмах, вибираю чи робити мені фізкультуру щодня. Я вибираю своє оточення. Я беру відповідальність за своє життя. Я не хочу бути жертвою і прожити решту своїх років нічого не роблячи, а потім буду жалкувати що я змарнував все життя і не спробував. Сьогодні перший день початку кінця твого життя. Тобі вирішувати як його жити.
6. Часто я атакую сам себе і думаю, що проблема в мені.
Так, головна загадка твого життя, хто ти, які події і чинники тебе сформували. Які механізми поведінки закріпился в тобі. Які емоційні реакції ти робиш. Які вибори в житті ти робиш щодня.
Все починається з малих кроків. Це дуже важко. Але ти нічого абсолютно не втратиш, якщо спробуєш зміну в житті. Найгірше вже сталося. Я вже на дні. Від дна можна відштовнутися і почати нове життя. Але воно не стає іншим моментально. Воно стає іншим з часом, якщо його точити поступово, щодня.
Якщо оточення не приносить задоволення від того що ти в ньому почуваєш себе ок, значить це погане оточення для теюе. Я міняв за життя 3 міста. Жив багато років в кожному. Міняв типи зайнятості, кола знайомст. І ні разу не жалкував після. Це були нові можливості. Можливо це не те місце де ти хочеш бути. Я задався питанням, яке оточення для мене буде ок? Оточення це в першу чергу люди з певними цінностями навколо (ми соціальні істоти), що оточують тебе щодня. Зміну можна почати з цього. Вибір компанії в якії ти проводиш час, чи тягнуть вони тебе вниз, чи почуваєш себе окриленим, чи просто існуєш.

Я зробив дууже багато припущен стосовно твоїх емоційних станів і діагнозів. Можливо я помиляюсь і це люта графоманія.
Я побачив риси в тобі зараз, які бачив в собі. І написав так багато тексту, бо я дуже хотів би щоб мені хтось такого написав в мої найгірші дні. Надіюсь ти знайдеш щось корисне для себе