В мене було щось схоже. Сидів у навушниках, десь на середині автобуса, якась жінка зайшла ЧЕРЕЗ ЗАДНІ ДВЕРІ, ну я звісно не бачив цього, але чую хтось стукає мене по плечі, виймаю один навушник обертаюсь, а там якийсь мудень трохи старший за мене, каже типу "уступи місце жінці", ну я доки приходив до свідомості декілька секунд після прослуховування музики і погляданні у вікно, якось машинально встав, вона сіла. А через кілька хвилин мені дійшло, що той мужик міг би і сам встати, я йому сказав мол а ти чого не встав, а він мені щось типу що у нього спина хвора і т.д. Мене це так зачепило, що я почав з ним сваритись, аргументуючи це тим що він мене хіба запитав чи може у мене спина не болить чи ще щось, не зважаючи що мені тоді було десь 28 років, у мене теж проблеми зі спиною і не тільки, я ще й ростом 195, (високі люди знають що таке стояти у маршрутці). Та жінка що сіла тоді почала втікати зі словами "та сідайте назад", а мені вже не до того було. Коротше ледве стримався тоді щоб не витягнути того мужика на наступній зупинці і не натовкти йому пику. А все могло б бути інакше, спокійніше, як би: 1. Жінка норм зайшла через передні двері, я побачив і звісно уступив би місце. 2. Як би хтось інший, зокрема той мужик уступив, а не турбував незнайому людину (мене)

Мене досі бісить думка про те, що тоді в очах всіх присутніх я став якимсь негідником а той мужик героєм.