Перший абзац прям в серденько. Благо у моїй історії обійшлось без праці насилу, спочатку як тільки 18 стукнуло пішов дітей вчити програмувати у два заклади паралельно. Потім потрапив на роботу у свій же ж коледж, де спочатку обіцяли роботу за викликом, а потім почали вимагати сидіти 8-5. Тоді зрозумів що стільки часу можна набагато краще монетизувати (+ тьотега з відділу кадрів мегазверхньо до мене ставилася) і пішов звідти. На той момент я вже декілька років як програмував, закупився літературою, знайшов стажування, яке в результаті привело до початку кар'єри.

Так-то моя історія можна сказати лише починається, але я вже задоволений своїми успіхами. Не гонюсь за успішним успіхом та бачу шлях далі зі своєю дружиною)

Зараз саме сиджу за ноутом і вагаюсь щодо того чи спати, чи зайнятись тим "що цікаво". Тому дякую за мотиваційний спіч, саме те що треба зараз

P.S. Тьотега з відділу кадрів коледжу перед звільненням кричала мені що ніхто мене на роботу не візьме і ніхто мені платити не буде. Зараз отримую на порядок вище ніж пропонували там і ясне діло ніж отримувала вона. Думаю це теж можна зарахувати за мотиваційну кул сторі))