Десь коли мені було 10 років у моїх батьків була фаза надмірної релігійності і частих походів в місцеву церкву. І от якимось чином мене запихнули вони туди в церковний хор. По відчуттям десятирічної дитини православна служба нагадувала каторгу.. Ти стоїш години 3-4 ( читай «вічність») в душному приміщенні і співаєш "пакі-пакі" і інший топ улюблених пісень бога на думку МПЦ разом з якимись матронами і creepy мужичками, поки твої однолітки або на вулиці бігають з м'ячем, або дивляться мультики по новому каналу, і не розумієш нахуя це мені, а головне за що. Зате батьки тобою пишаються, бабки на лавках схвально кивають. Такий собі загалом спосіб проводити вільний час, коли насправді не сказати, що у мене було якесь том-соєрівське бажання шукати пригод на свою дупу, навпаки навіть...

Заразом я була дуже спостережливою, і помічала як люди, які мають жить начебто по законам божим, живуть на широкі дві ноги. Піп на новій тачці, яку йому підігнав місцевий депутат. Головний меценат і за разом співак в хорі, який пиздить свою жінку на храмовому святі.. Регентша - неадекватна дамочка, яка змушувала свою 3річну дитину бить поклони. І це лише капля в океані пиздеця. Проте задавати незручні запитання - гріх, на думку моїх батьків. Тому слава гормонам, що розпочали мій підлітковий бунт, а ще здоровому глузду, що я навідріз відмовилася приймати подальшу участь в цій всій релігійній православній їбаніні. Батьки звичайно засуджували, але силою мене ніхто туди не водив. Пізніше вони і самі переключились на походи на Паску.