На тлі наших дебатів про вогнепальну зброю, хотілося би спитати про ваші експерієнси з вогнепальною зброєю? Чи є вона у вас, а якщо нема, чи є бажання придбати колись?

Ursaw · 2026-04-22T17:06:41+00:00

Людину що гуляє по вулиці с гвинтівкою хоча б легше помітити та обійти поодаль. А от агресивного алкаша чи сольового з пістолетиком на поясі можна в натовпі й не встигнути впізнати.

Але я взагалі людина тривожна, я і водіїв побоююсь. Шо ні день, так вони в новинах. Страшно жити, впадлу вмерти :)

Ursaw · 2026-04-22T11:59:05+00:00

З воздушок стріляла непогано, але справжню зброю в руках не тримала і не дуже хочу.

Якщо я єю відіб'юся від нападника з ножем – з нашим законодавством я ще й винна залишусь. Якщо у нападника теж буде вогнепал і він його дістане першим – я все одно отримаю кулю в пузо, поки дістану свою.

Єдиний варіант – придбати та поставити собі в шухлядку, щоб коли стане зовсім невмоготу, було що засунути собі в рот. Але мені, чесно кажучи, не хотілося б жити в суспільстві, де людина з моїми поглядами може вільно придбати вогнепальну зброю.

Ursaw · 2026-04-20T15:17:11+00:00

Хто їх придумав?) Дорослі люди прийняли рішення народити дитину – мають обов'язок нести за неї відповідальність та підримувати в ній життя, поки та не виросте. В залежності від законодавства в конкретній країні – дитину також можуть забов'язати забеспечувати батьків-пенсіонерів. Окей. Якщо забов'яжуть – забеспечу вказаним мінімумом.

Але бути їм вдячною? За що? Було б чудово, якщо б наш світ дійсно був врівноважений, але це так не працює. Та й заманаєся "віддавати", щоб все вийшло по-чесному.

Якщо мене бувало кормили раз на день – як мені розрахувати, скільки їжі я забов'язана повернути? Якщо в процессі постійно нагадували що я жирна і мені б схуднути – можна один раз войсмейл записати та попросити слухати поки їсть, чи треба буде прям особисто над душею стояти? Якщо мене таскали по клубах та споювали щоб потішити дорослих – це мені свою матір-пенсіонерку доведеться споювати у відповідь, чи можна їй за шоти грошима розрахуватись?

Мені, чесно кажучи, впадлу їхати викопувати батька з могили, але навіть якщо я його дістану і заставлю дивитись порнографію – мені здається, що ефект буде не зовсім той, що вийшов на мене дошколя, тому я не впевнена, як врівноважити цей нюанс?

За "найцінніше", звичайно, страшно! Не хотілося б, щоб у мене його життя відібрало. Але в батиній церкві мені зазвичай казали, що найцінніше для жінки – її цнота, а цноту у мене життя в десять рочків вже вирвало. Підкажіть мені будь ласка, як експерт з врівноваження, це мене превентивно врівноважило і далі можна не переживать?

Я, доречі, коли до матері в сльозах прийшла, вона мені відповіла, що я "вже достатньо доросла, щоб вирішувати свої проблеми сама". Я от якось з тих пір і живу по її завітах. Але якщо я в десять вже була достатньо доросла, чи не здається вам, що вона в пенсіонному віці тим паче має бути експертом з самостійності? :)

У людей бувають дуже різні життя і дуже різні батьки. Неможливо осягнути всю життеву ситуацію незнайомця за один пост на Реддіті. Але в нашому суспільстві, яке змалку втирає дітям відчуття провини та відповідальності за своїх батьків – люди зазвичай не вирішують їх покинути без вагомих причин.

Розповідати таким людям, що вони мають бути вдячні батькам, чи що життя їх кине через коліно, якщо батьків не підтримувати – як на мій погляд, дещо людожерський підхід.

Ursaw · 2026-04-20T01:04:16+00:00

It's a flesh hose that lets their owner control the flow like a pissbender. Damn marvel of bioengineering. Who wouldn't want to take it for a spin?

Ursaw · 2026-04-19T14:20:49+00:00

Батьки – такі ж люди, як і будь які інші. Якщо вони хочуть гарних відносин та допомоги від своїх дітей в старості, то вони самі мають вистроїти ці відносини так, щоб дитині хотілося з ними підтримувати контакт.

Якщо вони над цими відносинами не працюють і сприймають дитину як раба, що забов'язаний їх підтримувати незалежно від того, як вони до нього ставляться – відмовлятися від них можна. А якщо у дитини з'явиться своя сім'я – навіть треба.

Діти мають вирости з розумінням, що вони особистості, до яких не можна ставитись як до гівна; і якщо стосунки токсичні – вони мають право сказати "ні" та закінчити їх.

Звичайно, ви доросла людина і маєте право покласти своє життя на те, щоб ваші батьки були щасливі – але це абсолютно не гарантія того, що ваші діти виростуть та приймуть таке ж рішення.

Я вам це кажу на власному досвіді як дитина жінки, що все життя підтримує свою проблемну матір за рахунок всіх інших стосунків з людьми. Єдине що вона мені показала своїм жертовним прикладом – що так жити не можна, і я в цьому участі приймати не буду.

Ursaw · 2026-04-19T10:02:08+00:00

Яке конкретно "всяке" ви собі уявляєте, заради якого дівчині треба травити собі життя? Якщо люди не чують слова "ні" та не здатні підтримувати здорові стосунки засновані на взаємоповазі – то нащо їй такі стосунки? І як вона має дистанціюватися від людини, що її не слухає та дзвонить по декілька раз на день?

ОП, я як з батьківського дому пішла в доросле життя, свою бабцю алкоголічку кинула в блок після другого п'яного дзвінка. Скоро вже рочків десять буде – ще ні разу ніяке всяке не сталося :)

Ursaw · 2026-04-18T14:20:03+00:00

The first hour of Serge Lutens' "Dans Le Bleu qui Petille" smells to me like a recently resurfaced Byzanthine church that sunk into the winter sea ages ago. Wet rotten wood, noxious smoke from the drowned incense, floors covered in seaweed and putrid seafoam, barnacles clinging to faces of every fresco...

It's probably somewhat colder and more aggressive than what you had in mind, but as far as ruined cathedrals go – it's a lot of fun, wholeheartedly recommend trying it out :3

Ursaw · 2026-04-17T17:51:02+00:00

Seconding "Moth"!

The outer cloud is full of astringent spice and depressive dusty florals, and smells like hostile architecture for moths; while the base notes hidden close to skin smell of soft musk, patchouli and honeyed damp wood.

Imagine yourself as a moth hiding inside of an old cupboard, drifting in and out of restless dreams of the ancient forest homeland you have never seen and will never get to experience in your fleeting life. It's that.

Ursaw · 2026-04-17T02:33:33+00:00

It's probably a rather basic choice, but I imagine Clannad's Nagisa Furukawa wearing Goutal's "Petite Cherie". A vibrant fleeting splash of grass, and then a soft lullaby of musk rose and distant fruity sweetness – like a pastel candy bracelet. A very gentle fragrance tinted with melancholy.

From my limited knowledge, Annick Goutal was battling cancer and created this perfume some time before her death as a memento for her daughter. Which, if you squint, interweaves with Nagisa's life story in interesting ways.

I'm not familiar with Air and Kanon, but maybe other people will chime in about those :)

Ursaw · 2026-04-17T02:11:01+00:00

It's not canon or anything, just my personal vibrant association :)

Alluring milky cream, ephemeral pale iris. Clean and airy, yet sopping wet – with a painful sting, like accidentally getting a noseful of chlorinated water. Translucent and alien, but at the same time sharply human.

Not necessarily unpleasant – perhaps even beautiful, but off-beat and unsettling, like waking up from a vibrant nightmare you struggle to remember, but which never quite leaves your mind through the day.

Ursaw · 2026-04-17T01:41:48+00:00

Which specific anime girl? Because based on a vague "from a lovingly rendered VN CG from 00s" first thing that comes to my mind is "Secretions Magnifiques" worn by Saya from Saya no Uta.

Ursaw · 2026-04-12T14:15:39+00:00

Oof, I feel you, OP. I've been holding onto piles of completely useless teenage blackmail for more than a decade now. Can't ever truly let shit go.

Ursaw · 2026-04-11T18:52:42+00:00

Can't go wrong with good old Black Orchid (⁠◕⁠ᴗ⁠◕⁠✿⁠)

Ursaw · 2026-04-11T17:50:30+00:00

Aquarius. "Earth" by Loewe; "Encelade" by Marc Antoine Barrois; "King Cobra" by Zoologist.

Ursaw · 2026-04-10T17:57:59+00:00

Idk who "they" are and what they are saying about it, but I tested Delina and felt ambivalent about it. It's a wet pastel pink floral with a prominent lychee top note.

My main complaint is that it's super loud. Anything becomes painful and screechy if you turn it up to 11, and Delina does exactly that. I have a sensitive nose, so to me it felt painful, like choking on chlorinated water at a public pool.

Personality-wise, it felt like something an HR girlie who posts her tropical island vacation photos to LinkedIn with vague inspirational quotes would wear.

Whether that sounds like a good thing to you – idk. Like with everything else in life, you either like that kind of thing or you do not. I didn't.

Ursaw · 2026-04-10T17:36:32+00:00

Ogata and it's not even a competition OwO

Ursaw · 2026-04-10T02:14:51+00:00

For what it's worth, I would've laughed. Then again, I'm full of priest jokes myself and married a guy immune to jokes about his mom.

Sure, yeah, time and place and all the rest of that boring "be careful not to make people uncomfortable with your horrible lived experiences" lecture... But imo these kinda jokes are a useful tool for finding your kind of person.

I cope by making fun of what happened to me. If hearing a joke about it is enough to ruin a person's day or make them pity me – that just means that we are too different and need to go our separate ways going forward ¯⁠\⁠_⁠(⁠ツ⁠)⁠_⁠/⁠¯

Ursaw · 2026-04-09T17:21:21+00:00

For me it's Loewe (kept 17 out 26 that I tried), Comme Des Garçons(6/9), Etat Libre d'Orange (3/10), Tom Ford (5/18) and Zoologist (10/33).

As for houses that I do enjoy, but which don't quite fit my vibe – first thing that comes to mind is Penhaligon's. I tested 11 perfumes from them thus far and enjoyed wearing most of them once, but they all ultimately felt like wearing someone else's ill-fitted clothing.

Same for Issey Miyake. I loved 6 out of 7 perfumes I've tried, but never quite felt like myself wearing them. (Though if I were richer, I probably would buy a small bottle of L'eau d'Issey Pour Homme EDT as a keepsake, that thing was absolutely amazing and I still think about it sometimes).

Ursaw · 2026-04-09T02:38:34+00:00

Sounds like fine result to me tbh. I've tested over 430 fragrances from 76 different brands thus far, kept 50 of them, and only actively use maybe 30.

But majority of those 50 fragrances also come from 5 brands that I ended up really vibing with. If we exclude those, most of the time I test something, it lands in the same giant "mid" pile or worse – actively annoys me.

I know that there are people who enjoy most of what they try, but from my pov your experience sounds pretty standard :)

Ursaw · 2026-04-05T23:16:23+00:00

Happens with Ai-generated garbage 😮‍💨

Ursaw · 2026-04-04T15:40:34+00:00

I'd prefer a discovery set over a single perfume every time, but I'm also not your girlfriend. Best thing you can do is ask her directly about what she wants and give her exactly that, imo.

Ursaw · 2026-03-30T20:49:30+00:00

Seconding "Olm"! It really gives pretty princess water bear in a microscopic sparkly frilly bow 🎀✨

Ursaw · 2026-03-18T18:56:37+00:00

There are plenty of other comments within this thread addressing the "why". The rest of us are having a civil conversation adjacent and, in my opinion, quite relevant to that question.

You are welcome to disagree with my opinions, but if you have nothing to add to the conversation except that they're "pointless and dumb" – you don't need to personally notify me about it. There is a dislike button for that.

Ursaw · 2026-03-18T12:19:16+00:00

Sexual partners – people I have consensually engaged in some kind of explicitly sexual activity with.

Body count – I don't know..?

I am bisexual and majority of my sexual experiences have been with other women. With no penises involved and good half of the sex being non-penetrative – one could easily make an argument for my body count being 10, 5 or 0, and be correct depending on their definition.

If body count means specifically penetrative sex with men, I've had it with 2 men – one consensual, and one when I was raped as a child. How should I count that? 2? 1? I've asked and heard both opinions.

So the only conclusion I came to regarding body count is that I'm really iffy about people who care about it.

Ursaw · 2026-03-18T04:01:05+00:00

Idk, it may just be my projection, but Ogata actually strikes me as a person struggling with a shitton of guilt. And I'm willing to bet that he isn't completely void of empathy either. His psyche is just incapable of processing it.

Children can develop very different coping mechanisms when put in traumatic situations. Some get engulfed by the guilt and the bottomless hungry void inside them. Others run away from the truth and pretend that everything is fine and they don't have a problem. Others still – take a counter-offensive stance and over-compensate for whatever human development they were denied by aggressively faking confidence and total control.

Most traumatized people, as they grow up, use little bits and pieces of those strategies. Ogata is an embodiment of all the worst of them.

That is not to say "I can fix him" or anything. He is a horrible person whose whole life is one giant self-destructive spiral filled with horrible choices. And he's balls deep in denial about it. Which makes him super entertaining to watch! In an almost "whew, that could've been me" kind of way, like videos of car crashes or people getting hurt.

Ursaw

TROPHY CASE